У цьому інтерв’ю високопоставлений офіцер розвідки ЦРУ у відставці Гленн Корн розповідає про природу російської дезінформації та її роль у сучасній війні.
Маючи понад 34-річний досвід роботи в американській розвідці та сфері міжнародних відносин, включно з понад 20 роками служби за кордоном у Центральній та Південній Азії, а також на Близькому Сході, професор Корн аналізує, як російські інформаційні операції еволюціонували від «активних заходів» радянської епохи до сучасних підходів.
Його кар’єра, що розпочалася в Центральному розвідувальному управлінні (ЦРУ), згодом охоплювала ключові посади в Державному департаменті та армії США. Вона увінчалася керівними посадами, на яких він координував роботу масштабних та різнопрофільних команд в американських дипломатичних місіях за кордоном.
Гленн Корн — професор Інституту світової політики (Institute of World Politics), де він викладає курси з радянських і російських спецслужб та розвідки, а також із зовнішньої політики, розвідки та служб безпеки Туреччини.
Під час бесіди розглядається, як російські спецслужби (такі як СЗР, ГРУ та ФСБ), за наявними даними, застосовують «оперативні комбінації», використовують агентів впливу та дзеркальні наративи у відкритому медіапросторі, а також чому ці методи можуть знаходити відгук у демократичних суспільствах.
Також розглядаються менш помітні канали впливу, зокрема потенційна роль псевдогромадських та «антикультових» («антисектантських») мереж у формуванні наративів та посиленні певних позицій на міжнародному рівні.
У контексті війни росії проти України професор Корн ділиться своїм баченням поточного стану інформаційного простору, переходу до тактики довгострокового інформаційного виснаження, а також можливих контрзаходів, які варто розглянути Україні та її партнерам.
Крім того, в інтерв’ю обговорюються питання стабільності та безпеки післявоєнної України, включно з інституційними реформами та заходами захисту від існуючих гібридних загроз.
Публікація матеріалу забезпечує можливість відкритого обговорення і сама собою не означає інституційного схвалення, підтвердження чи наукової верифікації викладених поглядів. Матеріал не є офіційною заявою, експертним висновком або професійною рекомендацією.